Насильство існує. У цифрах, розмовах, переказах, статистиці… Але ми, допоки саме нас це не стосується, не хочемо зазирати в суть проблеми. Здається, що все ж так просто: вдарили – тікай. Але насильство – це історія не лише про синці й подряпини, а й про психологічну травму, знецінення, токсичну залежність від іншої людини, осуд…
Сьогодні у житті кожної людини – постійне відчуття неспокою, роздратування, швидка втомлюваність, ускладнення у концентрації уваги, дратівливість, напруження у м’язах, труднощі у контролі почуттів, проблеми зі сном (людині важко заснути, а зранку вона відчуває себе невиспаною та змученою). Війна змушує нас не тільки стикатися з фізичною небезпекою, а й переживати емоційний стрес та травматичні події. Відбувається порушення звичних життєвих ритмів, депресія, роздратування, нестриманість, переживання за життя і добробут близьких, постійні тривожні новини з усіх мас-медіа, неспокій за майбутнє…
Ми зриваємося. Але це не є виправданням до вчинення насильства, особливо домашнього.
Чи задумується кожен із нас, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами?
У ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” домашнє насильство це «діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь».
Статтею 126-1 Кримінального кодексу України домашнє насильство визначене як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Домашнє насильство поділяється на такі види:
Фізичне насильство – побиття, ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, хватання за шию, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Психологічне насильство – емоційний тиск, словесні образи, приниження, крики, залякування; шантаж, переслідування – фізичне, в соцмережах, у колах спілкування постраждалої особи; суцільний контроль ( в тому числі у репродуктивній сфері) або ізолювання постраждалої особи від інших; ігнорування емоційних, фізіологічних потреб.
Сексуальне насильство – будь які небажані дії сексуального характеру, не пов’язані з проникненням в тіло людини (приниження, або примус постійно бути «сексуальною/ним», чи покарання за сексуальність, привабливість, тощо), вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
Зґвалтування – це окремий злочин – будь-який секс (проникнення в тіло людини), якщо людина не давала на це згоду. Примус до сексу без згоди від одного з подружжя або статевого партнера/ки є зґвалтуванням.
Економічне насильство – контроль витрат, контроль доступу до фінансових ресурсів, заборона фінансової незалежності, умисне позбавлення житла, доступу до їжі, одягу або власного майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Виявляється, насильство – це ще й:
- погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;
- невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;
- погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти про щось;
- заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);
- ламання та знищення особистих речей;
- використання брутальних слів, лайка;
- ображання, постійне підкреслювання недоліків;
- контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;
- заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;
- звинувачування у всіх проблемах;
- критика думок, почуттів, дій;
- поводження із ним/нею як із прислугою;
- ігнорування.
Відносно дітей насильством ще вважається:
- нехтування дитиною;
- нехтування обов’язків стосовно дитини;
- відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;
- недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
- втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;
- недостатнє задоволення дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;
- алкогольне сп’яніння до стану втрати самоконтролю;
- нездатність/небажання забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.
Варто чесно визнати, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, так поводилися наші дідусі і бабусі. Така поведінка для нас стала звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей.
Саме в сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.
Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти бачать та завжди знають коли батьки сваряться. Вони чують та пам’ятають більше, ніж думають дорослі.
Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!
Під час насильства в сім’ї діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати. Діти відчувають сум. Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.
Як результат насильство може призвести до психологічних проблем, таких як низька самооцінка, відчуття вини, страх, тривога, агресивність, навчальні труднощі, проблеми зі сном та здоров’ям (скаржиться. на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо). А ще дитина може реагувати агресивно, не визнає ніяких авторитетів, має вигляд заляканої, вона пасивна або пригнічена. Довготривале перебування в умовах насильства (спостереження, насильство по відношенню до дитини) може мати негативний вплив на соціальну адаптацію дитини і спричинити проблеми у взаєминах з оточуючими.
Василь Олександрович Сухомлинський так сказав про родину: «Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька». Ніяке насильство не може бути виправдане. Воно не лише принижує людину, але й часто стає причиною того, що дитина повторює сценарій сім’ї у своєму подальшому житті. Кривдник, який один раз вчинив акт агресії, буде повторювати його нескінченну кількість разів.
Про домашнє насильство не варто мовчати. НЕ МОВЧІТЬ!!! Не терпіть знущання, а звертайтеся за порятунком. Своєчасне звернення — це перша сходинка на шляху до повноцінного та радісного життя. Того життя, на яке заслуговує кожна людина.
Куди звертатися:
102 – поліція
0800 500 335 – загальнонаціональна гаряча лінія центру «Ла Страда-Україна» з питань насильства (лінія безкоштовна)
116 111 – національна дитяча «гаряча лінія»
0 800 213 103, (0372) 51-36-12, (0372) 51-36-14 – Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги у м. Чернівці
Електронна адреса: chernivtsi1.chernivtsi@legalaid.cv.ua.
На сторінці департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради повідомляється про притулок для постраждалих від домашнього та гендерно зумовленого насильства, де можна отримати тимчасовий прихисток та соціально-психологічну допомогу (58029, м.м Чернівці, вул. Героїв Майдану, 176, телефон (0372) 521-399, електронна адреса depsocpolcv@gmail.com)
«Місто добра» – Міжнародний центр підтримки для мам та дітей. Шелтер. Юридична, психологічна та соціальна підтримка. Телефон 095 053 6009 Електронна адреса misto-dobra.com.ua; marta.lev.ua@gmail.com.
У 2023 році в Чернівцях запрацював денний центр соціально-психологічної допомоги. Тут можуть отримати допомогу і жінки, і чоловіки. У денному центрі людей консультують у разі кризових ситуацій, надають юридичну та психологічну допомогу, також можуть скерувати до тимчасового притулку в кризовій кімнаті. Люди, які постраждали від домашнього насильства, можуть звернутися за допомогою на гарячу лінію: 0 800 40 64 34.
Кризова кімната в Чернівцях може прийняти людей, які зазнали насилля в сім’ях. Жити в кризовій кімнаті можна впродовж десяти днів. Потрапити в кімнату можна звернувшись у поліцію чи до соціальних служб. Під час перебування людини в цій кімнаті, соцслужби шукатимуть місце, куди її можна прилаштувати. До кімнати прийматимуть усіх, окрім людей в наркотичному або алкогольному сп’янінні.
Люди, які постраждали від домашнього насильства чи опинились у складних обставинах, можуть звернутися на гарячу лінію. Співробітники лінії, психологи та юристи надають психологічну допомогу та підказують, куди звернутися у випадку домашнього насильства. Телефон гарячої лінії: 0800 40 64 34.
Яка відповідальність за домашнє насильство в Україні?
Відповідальність за вчинене насильство може бути різною та залежить від того, чи випадок буде визнано адміністративним правопорушенням, чи злочином, а також від багатьох інших факторів.
Домашнє насильство як адміністративне правопорушення. Якщо домашнє насильство не спричинило тілесних ушкоджень потерпілому та не є систематичними, воно може бути визнано поліцією адміністративним правопорушенням.
Домашнє насильство як злочин. Якщо домашнє насильство є систематичним (не менше 3х разів) та спричинило фізичні або психологічні страждання, розлади здоров’я, втрату працездатності, емоційну залежність або погіршення якості життя потерпілої особи, воно може бути визнано злочином.
Насильство має наслідки не лише для жертви, але й для кривдника та для суспільства в цілому. Для жертви наслідки проявляються почуттям провини, замкнутості, низькою самооцінкою, відчаєм, небажанням жити, ушкодження частин тіла (переломи, каліцтво тощо).
Для кривдника настають наслідки правового характеру. В Україні відповідальність за домашнє насильство передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.
За перший випадок домашнього насильства передбачене адміністративне покарання: штраф 170-340 грн., 30-40 годин виправних робіт або до тижня арешту.
Повторне вчинення домашнього насильства (стаття 173-2 КУпАП) протягом року карається трохи жорсткіше: штраф (340-680 грн.), 40-60 годин виправних робіт або 15 діб арешту.
До кримінальної відповідальності можуть притягнути, якщо кривдник не зупинився після двох адміністративних стягнень і знову потрапив у поле зору поліції. Тоді порушнику загрожують громадські роботи від 150 до 240 годин, арешт до 6 місяців або обмеження волі до п’яти років чи позбавлення волі до двох років.
Використана література:
- Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) Довідник для членів парламенту, 2013. – 108 с. URL: https://rm.coe.int/1680096e45 (дата звернення: 07.09.2020).
- Загальна декларація прав людини від 10 рудня 1948 року // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – Ст.3103
- Сімейний кодекс України : Закон України від 10.01.2002 № 2947-III. Відомості Верховної Ради України. 2002. № 21-22. Ст. 135.
- Кримінальний кодекс України https://www.google.com/search?q=
- Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 07.12.2017 № 2229-VІІІ. URL: http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/2229-19. Дата оновлення: 01.01.2020 р.
- Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству: Лист МОН від 18.05.2018 р. № 1/11-5480. URL: https://ips.ligazakon.net/document/MUS30017
- Відкриті джерела та картинки з мережі Інтернет.
Соціальний педагог
Ольга Желєзна